Тренінги на розвиток комунікацій
Уміти прощати... Що означають ці слова, кожен переконався на власному досвіді. Як буває сумно, коли хтось тебе образив. Чи замислювався ти коли-небудь над питанням: що відчуває скривджена людина?
Практична вправа
Робота з піктограмами або показ учнями стану людини за допомогою міміки.
Що ти відчуваєш, коли тебе хтось образив?
А якщо ти винен у сварці з іншими, чи вмієш ти визнати свою провину? Коли і як ти це робиш?
Чи вмієш ти вибачатися перед іншими? Як ти зазвичай це робиш?
Як змінюється настрій іншої людини, коли хтось вибачився перед нею?
Як треба сприймати чиєсь вибачення? Що можна відповісти?
Практична вправа
Робота з піктограмами або розігрування сценки, в якій дійові особи мімікою показують зміну в настроях людини. (Можна запропонувати дітям показати вирази обличчя людини, яка сама не вибачає іншим або яку не вибачила інша людина.)
Це завдання діти можуть виконати у вигляді двох контрастних малюнків.
Треніг «Як краще заспокоїти скривджену людину» (діти пропонують і показують свої варіанти). Бесіда з учнями
Що легше: вибачитися перед кимсь або одержувати вибачення? Чому? Що з цього ти вже вмієш робити, а чого тобі ще треба навчитись?
Робота над прислів'ями
Чому, коли і про що, кому так говорять:
Сказане не повернеться.
Рис розсипав - ще збереш, сказав слово - не вернеш.
Одне погане слово скажеш - почуєш десять.
Образи - це докази тих, хто неправий.
Лагідне слово - ключ до серця.
Від ласкавих слів утихає гнів.
Підсумок заняття
Що ж треба робити для того, щоб навчитися вибачати інших? Для чого це потрібно будь-якій людині? Від чого це допоможе кожному застерегти себе в житті?
Розучування дитячих мирилок
БЕСІДА ДЛЯ УЧНІВ (з елементами драматизації)
Мета: формування навичок діалогового спілкування.
Чи доводилось тобі брати участь у суперечках з кимсь? (Так, ні.) З ким саме?
Як ти поводився під час суперечки? А інша людина?
Хто виграв цей спір? Чому?
За ким, на твою думку, завжди виграш у суперечці? Чому?
Варіанти для вибору: за ввічливою, доброю, спокійною, витриманою людиною чи злою, неввічливою, грубою до людей.
Намалюй сценку «Суперечка» між двома особами: одна - увічлива, інша - ні. Спробуй розіграти цю сценку.
Чи доводилось тобі перемагати в суперечці? (Так, ні.)
Як, за рахунок чого тобі вдалося це зробити? Що саме допомогло тобі?
За результатами проведеної дослідницької роботи найпродуктивнішими для успішного спілкування педагога з учнями були визначені такі види позаурочної діяльності: благодійна, природоохоронна, участь у колективних творчих справах, клубна форма організації позаурочної роботи з етичного виховання (клубні заняття для дітей з батьками).
Найбільшу зацікавленість у молодших школярів викликали вправи-тренінги «Людина поруч» та «Конверт дружніх спілкувань» (за Н. Щурковою).
Так, вправа «Людина поруч» побудована у проективній техніці «недописаний діалог». Її метою було виявити вміння учнів прислухатись до іншої людини, вдивлятись у неї, розуміти її, відгукуватись на її проблеми, надавати звичним, повсякденним ситуаціям гуманістичного забарвлення.
ХІД ВПРАВИ
Учням пропонуються репліки, записані на картках, наприклад: «Я погано себе почуваю, голова болить» (перший варіант - це слова однокласника; другий варіант - це слова вчителя). Учасники тренінгу можуть запропонувати різні відповіді (в усній формі або у формі гри-драматизації).
Дуже важливо, щоб у ході тренінгу діти мали можливість після кожної вправи провести короткий обмін думками, проділитися своїми почуттями, здійснити зворотний зв'язок. Після закінчення роботи учні дякують один одному за доброзичливість, відвертість, увагу. Не існує правильних чи неправильних відповідей, кожна дитина, як неповторна індивідуальність, має право на свою точку зору, право бути вислуханою.
«КОНВЕРТ ДРУЖНІХ СПІЛКУВАНЬ» АБО «КОНВЕРТ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ»
Мета: дружнє запрошення до обговорення життєвих проблем, поведінкових або тих, що пов'язані з міжособистісними відносинами.
ХІД ПРОВЕДЕННЯ
Учитель заздалегідь готує конверт із картками, які вміщують недописані фрази або запитання, що відображають яку-небудь ситуацію: «Якщо в мене поганий настрій, я...»; «Якщо в мене поганий настрій, а до мене завітав товариш...»; «Коли мені буває дуже сумно, я, як правило...»; «Коли ти буваєш злий на когось, то...»; «Коли ти відчував себе найщасливішою людиною?» (або «Я щасливий, коли...», і навпаки, «Я нещасливий, якщо...»).
З метою узагальнення знань учнями словничка ввічливих слів, формування вміння користуватись ними у спілкуванні з оточуючими під час розігрування ігор-драматизацій чи запропонувати дітям заповнити опитувальний тест (анкету):
Назви, перерахуй усі слова вітання, які ти знаєш.
Назви всі слова прощання, які ти знаєш.
Назви всі слова вибачення, які ти знаєш.
Назви всі слова прохання, які ти знаєш.
Які слова побажання ти знаєш? Перерахуй їх.
Якими словами можна висловити співчуття людині, яку спіткало горе? Які ти знаєш слова співчуття, утіхи? Назви їх.
Учні розподіляються на групи за симпатією. Їм пропонується розіграти одну-дві ситуації з життя, використовуючи будь-яку групу слів увічливості.
Так, якщо першокласники до кожної групи чарівних слів добирали на початку експерименту лише по одному прикладу, то наприкінці роботи ця кількість збільшилася до трьох, а у третьому класі вона зросла до п'яти-шести і більше слів (слова втіхи, вітання, прощання, вибачення, подяки, прохання, заспокоєння інших). Дітям не бракує слів утіхи, співчуття, вони в реальній ситуації, де треба було підтримати свого товариша, не обмежувались лише висловленням співчуття («не сумуй, не плач, не ображайся, не засумуйся»), а називали ображеного ласкавими формами звертання («дорогий», «лапочка» тощо), готові були підняти настрій, розповідаючи йому веселу історію, гумореску, відволікали увагу на щось смішне, обіцяли захистити та поговорити з тим, хто образив товариша, тощо.
ГРА «ТИ - МЕНІ, Я - ТОБІ». Діагностична методика для виявлення позитивних якостей у дітей
Мета: виявити позитивні якості в дітей за відгуками товаришів.
Діти стають у дві шеренги, одна навпроти іншої. Учитель - рівноправний учасник гри. Діти по черзі кидають м'яч тим, хто стоїть у протилежній шерензі. Гравець повинен його спіймати та сказати, яку рису характеру він узяв би в того, хто йому кинув м'яча. Потім кидає м'яч будь-якому учаснику з протилежної шеренги і той теж має сказати, яку рису він узяв би в нього. Так продовжується доти, доки діти не почнуть повторюватися.
Учитель уважно слухає оцінки дітей, може непомітно їх записувати. Якщо гру продовжити у швидкому темпі, можна одержати досить влучні характеристики.
Учитель може зробити принаймні два висновки зі спостережень:
1) які риси, ще їм невідомі, називають діти у своїх товаришів;
2) хто і кому передає м'яча, чи випадково це, що за цим може ховатися.
МЕТОДИКА «ЧАРІВНИЙ СТІЛЕЦЬ» (ВАРІАНТ «ЧАРІВНИЙ ПРОМІНЬ»)
Мета: розвивати у школярів інтерес до іншої людини; сприяти формуванню гідності як риси особистості.
Форма: групова діяльність, яка поєднує ціннісно-орієнтаційну та ігрову складові.
На «чарівний стілець» запрошується один із учасників гри, як тільки він сідає, «висвітлюються» і стають явними всі його достоїнства. Дається установка: називати виключно позитивні сторони дитини, не вказуючи негативних. Учні наче вперше дивляться один за одного. Треба проводити гру доти, доки кожна дитина не пройде момент піднесення.
Від учителя, його поведінки, тону, який він задасть розмові, залежить успіх цієї групової справи, бажання кожного сказати іншому щось приємне. Не слід боятись тиші, пауз, коли діти намагаються знайти якісь достоїнства того, хто сидить на стільці. Учитель може розпочати розмову, задати її зміст. Він обов'язково фіксує (у пам'яті чи письмово) тих дітей, які ще не встигли побути під «чарівним променем», щоб не обминути жодного.
Завдяки цій методиці діти вчаться пильніше вдивлятись один в одного, бачити та відчувати поруч із собою іншу людину.
При аналізі стилю спілкування вчителя з учнями ми користувалися схемою, розробленою О. Леонтьєвим.
Аналіз отриманих результатів дозволив умовно розподілити всіх педагогів, залучених до експерименту, на п'ять груп залежно від приналежності до головних стилів спілкування (за В. Кан-Каліком): спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю (до 20 %), стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні (до 40 %), стилі, притаманні часто-густо молодим учителям, - спілкування-дистанція, спілкування-залякування, загравання (40 %), з елементами авторитаризму, лібералізму. Учителі, що сповідують останні три стилі, потребують застосування корекційних методик зміни стилю спілкування з дітьми, усунення прогалин у моральному вихованні учнів, зміни негативного ставлення до учнів на дружні стосунки взаємодопомоги, довіри. Позитивних зрушень у вирішенні цих завдань можна досягти за рахунок упровадження постійно діючого семінару-практикуму з молодими вчителями і тими, хто потребує певної корекції педагогічної діяльності, залучення до цієї роботи вчителів з великим педагогічним досвідом роботи, тих, хто послідовно дотримується гуманного стилю у спілкуванні з вихованцями.
У чому ж конкретно полягала суть даної роботи, що виступало основними складовими методики продуктивного спілкування вчителя з учнями?
Спробуйте переглянути власний стиль спілкування з дітьми крізь призму сучасних досягнень педагогіки, психології у проблемах спілкування дорослих і дітей.
ТЕХНІКА ПРОДУКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ (завдання для вчителів)
Спробуйте уявити поведінку дитини (особливо тієї, яка викликає занепокоєння, з якою у вас ніяк не налагоджуються доброзичливі стосунки) або цілого класу у вигляді прямокутника: територія в середині - це поведінка дитини (дітей), з якою стикається дорослий. Кожен дитячий учинок можна подати у вигляді маленької крапки.
А тепер уявімо, що цей прямокутник - вікно, через яке дорослий дивиться на дитину.
Адекватна поведінка дитини
Неадекватна поведінка дитини
Усе, що може сказати чи зробити дитина, дорослий бачить крізь це вікно. Кожній людині притаманне своє власне сприйняття інших людей. Спробуйте поділити прямокутник на дві частини: одна з них - територія - адекватна поведінка дитини, те, що ви приймаєте як педагог-вихователь, інша - неадекватна, те, що ви в ній (них) не приймаєте.
Зробіть висновок про власний стиль керівника (авторитарний, демократичний, гуманний).
Пам'ятайте, що у спілкуванні неможливо зайняти позицію «поруч» із партнером, якщо залишатися на позиції несприйняття поведінки інших.
Спробуйте чесно відповісти самим собі на запитання: «Що я найбільше ціную у своїх вихованцях?», «Що я найбільше ціную в собі (як учителі)?» і запишіть відповіді. Частіше перечитуйте ваші міркування.
Доброзичливі стосунки - важлива основа продуктивного стилю взаємодії. Побудувати їх - велике мистецтво. Спробуємо разом оволодіти цим мистецтвом.
Психологи вважають, що допомогти людині відчути себе такою, якою її сприймають, можна, якщо просто слухати її.
Чотири різних варіанти слухання (за Т. Гордоном), що дозволять вихователю допомогти учням, коли в них виникають проблеми:
1. Пасивне слухання (тиша).
Воно дозволяє дитині відчути себе тим, кого дійсно сприймають. Це може надихнути її на більшу відвертість.
2. Реакція визнання, підтвердження (кивання головою, нахил уперед, посмішка, похмурий вираз обличчя, репліки «Угу», «О-о», «Я розумію»). Усе це спонукає дитину продовжувати, відчуваючи, що її уважно слухають.
3. «Відкриття дверей».
Інколи дитині потрібні додаткові заохочення, щоби почати говорити або стати більш відвертою. Такими фразами-заохоченнями можуть бути такі:
«Чи не хочеш ти ще більше розповісти про це?»;
«Це цікаво. Чи хочеш ти продовжувати?»;
«Мені цікаво те, про що ти говориш»;
«Ти хотів би поговорити про це?» тощо.
4. Активне слухання.
Цей прийом допомагає зрозуміти, що стоїть за тим чи іншим висловлюванням людини. Він унаочнює увагу до дитини, зацікавленість у ній, намагання зрозуміти. Щоб переконатись у правильності своєї догадки, дорослий має переформулювати те, що сказала дитина: «Таким чином...», «Іншими словами...», «Якщо я правильно зрозумів...» - і далі своїми словами викладається суть проблеми. І якщо дитина відповість «Так» або «Угу», це означатиме, що наше підтвердження справедливе.
На жаль, більшість «мовних реакцій», які використовують учителі стосовно вихованців, утілюються у трьох варіантах:
директивні зауваження;
зауваження, що придушують, містять негативну оцінку, критику, засудження, насмішку;
непрямі зауваження, які вміщують сарказм, підсміювання, розважальні коментарі, відступ тощо. Більшість із них - це «Ти-зауваження», тобто вміщують займенник «Ти» («Ви») або передбачають його застосування. Це відбувається за умов концентрації уваги лише на поганій поведінці дитини. Але ці зауваження можна перетворити (за Т. Гордоном) у «Я-зауваження» - ті, які переймають «відповідальність», передають справжній стан речей, уміщують мінімум негативної оцінки, не завдають дитині образи, не викликають у неї захисної реакції, а навпаки - уміщують «фотографію того, що відбулося», звертають увагу не на саму дитину, а на конкретний учинок, підтверджують прийняття дитини, її поцінування. Більшість - «Я-зауважень» починаються зі слова «коли»: «Коли я бачу...»; «Коли мене переривають під час пояснення...»; «Коли я потрапляю у штовханину»; «Коли чую, що ви обзиваєте один одного...» тощо.
На цій техніці ґрунтується один із безпрограшних методів розв'язання конфліктів.
Перший крок - визначення проблеми (з'ясування причин дитячої поведінки, яку ви не сприймаєте, використовуючи методи слухання, «Я-зауваження», завершуючи визначення проблеми: «Якщо ти закінчив завдання...» «Як можна поспілкуватись із сусідом по парті, не заважаючи дітям у класі?»).
Другий крок - пошук можливих варіантів рішення (так званий колективний «Мозковий штурм»).
Третій крок - обговорення й оцінка запропонованих варіантів рішення (принцип задоволення потреб обох сторін).
Четвертий крок - вибір кращого рішення. Можна письмово зафіксувати прийняте рішення підписом «контракту».
П'ятий крок - це правила виконання рішення: що слід робити, щоб розпочати, хто буде нести відповідальність за той чи інший пункт «контракту».
Шостий крок - оцінка, визначення, наскільки правильно було намічено спосіб дії, вирішення проблеми.
Методики, що наводяться нижче, допоможуть навчити дитину відповідальності, не втручаючись у її простір, зберігаючи довіру до неї.
«ВІД ДИСКУСІЇ ДО КОНФЛІКТУ ОДИН УРОК, АЛЕ...». Правила ведення розмови, дискусії (для педагогів)
Дотримуйтесь принципу взаємоповаги до своїх опонентів (виглядом, поведінкою, мовою).
Розмова має стати формою співробітництва.
Несумісність агресивності, грубих висловлень, демонстрації неприязні будь-яким способом. Спробуйте обійтися без образ, насмішки, іронії, краще за допомогою усмішки розрядити атмосферу.
Сперечатися треба завжди по суті, аргументовано.
Треба навчитися вислуховувати інших, не перебиваючи, після чого чітко сформулювати свої аргументи.
Чи вмієте ви слухати учня? Анкета для вчителів
Чи хочете ви перевірити, що про вас думають учні? Перевірте своє вміння слухати та чути їх. Чесно відповідайте на такі запитання (так чи ні):
Чи переконують мої вчинки та поведінка учнів у тому, що мене насправді цікавить зміст їхніх висловлювань, що мені цікаво вести з ними розмову; чи не роблю я вигляд, що дуже зайнятий, коли вони бажають поспілкуватися зі мною?
Чи відкладаю інші справи, коли учень відповідає (починає відповідь)?
Чи дивлюсь я в очі учневі, коли він розмовляє зі мною?
Чи підтверджую я мімікою, жестом, поглядом, рухом, що уважно слухаю, коли учень звертається до мене із запитанням?
Чи підтверджують мої репліки, запитання, кивання головою, що я слухаю учня зацікавлено; чи граю я в «інтерес» тоді, коли знаю, «що скаже» мені учень, задовго до того, як він почне говорити?
Чи не перериваю я учня під час звернення до мене або у процесі його відповіді?
Чи не різко я перериваю учня, якщо зміст розмови мене дратує?
Чи можу я сказати, що сучасний убогий сленг молоді мені добре знайомий і я борюся з ним постійно, оскільки моя мова - взірець точних і влучних висловлювань, які не ображають нікого своєю «сірістю», шаблонністю, убогістю?
Чи приділяю я належну увагу кожному учневі?
Дев'ять відповідей «так» означають, що ви не тільки вербально доводите своїм учням, як важливо вміти слухати та чути, а й власними діями - діями вихованої людини - навчаєте їх цього.
Чи вміємо ми володіти собою?
Принципи психопрофілактичного впливу, які можуть допомогти самому собі у складних конфліктних ситуаціях (за К. Дінейкі):
Уміння відрізняти головне від другорядного (Д. Карнегі: «Життя досить коротке, щоб витрачати його на дрібниці»).
Внутрішній спокій.
Емоціональна зрілість і стійкість.
Знання міри впливу на події.
Уміння підходити до проблеми з різних точок зору.
Готовність до будь-яких несподіваних подій.
Сприйняття дійсності такою, яка вона є, а не такою, якою людині хотілося б її бачити.
Намагання вийти за межі проблемної ситуації.
Спостережливість.
Далекоглядність, передбачливість.
Прагнення зрозуміти інших.
Уміння здобувати досвід з усього, що відбувається (учитися на власних або чужих помилках, щоб запобігти появі нових у майбутньому).
Відомий американський психотерапевт Е. Берн, помітивши зв'язок між потребою дитини в доторканні й загальнолюдською потребою у визнанні, будь-який акт такого визнання називає погладжуванням. Це своєрідна одиниця уваги стосовно іншої людини.
Важливо усвідомити (у ставленні до дітей особливо): знаки уваги можна одержувати та роздавати в необмеженій кількості.
Шановні педагоги!
На жаль, більшість послань, які ми «надсилаємо» іншим і вважаємо позитивними, мають насправді зовсім негативний зміст. Спробуємо в цьому переконатись на прикладі такого загальновідомого послання, як «Докладай зусилля!». Говорячи це, ми ніби говоримо: «Чим більше мук, тим більше відзнака, а результат - не головне, головне - зусилля!». Підступність цього негативного за змістом послання полягає в тому, що нібито той, хто наполягає і втомлюється, завжди перемагає.
Порівняємо й проаналізуємо аналогічне наведеному вище, але позитивне послання - «Досягай успіху, як тільки зможеш!».
Протиотрута, зміст цього послання полягає в тому, що за головне в житті висувається не виснаження сил, а досягнення результату. Успіху досягають, як правило, у тому, що люблять, виконують із задоволенням. Під впливом цього послання людина має якості переможця, вона щаслива тим, чого може досягти. З нею всім легко й просто; вона врівноважує зусилля і результат.
Спробуйте за аналогією перетворити загальновідомі негативні послання на позитивні, а головне - пам'ятайте про ці позитиви у спілкуванні з дітьми.
Прикрийте негативні послання аркушем паперу, тоді в пам'яті краще викарбуються лише потрібні їх зразки:
Негативні послання
Позитивні послання
Старайся!
Досягай успіху, як тільки ти зможеш!
Поспішай!
Будь стриманим!
Будь кращим!
Радуй інших!
Але пам'ятаймо, що кожен може запропонувати власний варіант.
Створюючи свою педагогіку, А. Макаренко дійшов висновку, що в колективі повинен бути радісний, піднесений настрій. Він уважав, що мажор у дитячому колективі є виявом внутрішнього спокою, упевненості у своїх силах, своєму майбутньому. Це постійна бадьорість, готовність до дії і, разом з тим, життя у спокійному, енергійному русі. Саме звідси, можливо, походить його відома ідея необхідності привнесення в буденність «завтрашньої радості», плекання почуття задоволеності від трудової діяльності, навчання, життя взагалі, від упевненості в завтрашньому дні, у майбутньому. Ці почуття, уважав А. Макаренко, полегшують природні труднощі буття й формують здорову психіку дитини. Тому він був вимогливим до себе, до вихователів комуни, ніколи не дозволяв собі «виходити на люди» з похмурим обличчям, навіть якщо був хворим або мав неприємності. Педагог, стверджував Антон Семенович, повинен уміти не демонструвати всього цього перед дітьми.
З метою гуманізації взаємин з дітьми педагогами можуть бути застосовані різноманітні види ситуацій успіху. Найдоцільніше створювати ситуації радості за допомогою таких прийомів, як «Подарунки», «Сюрприз», «День пройшов» тощо.
Прийом «День пройшов»
Наприкінці уроку вчитель розповідає про все добре, найкраще, що відбувалося на окремому занятті або за цілий день. Обов'язково звертає увагу на те, у чому відзначився кожен учень.
В основі гуманних відносин, як уже зазначалося, - уміння бачити та розуміти іншу людину. Відчуття іншої людини має стати атмосферою класу, коли помічається кожна зміна в житті, настрої чи навіть зовнішності товариша. І починається ця атмосфера з нас, педагогів! За І. Івановим, сюрприз - це найбільш пристосований до дитячого віку прояв турботи про іншу людину. А з турботи починається доброта. Діти люблять готувати сюрпризи не менше, ніж отримувати їх... Що ж може стати приводом для сюрпризу? Їх безліч: день народження однокласника чи вчителя, перемога у змаганнях і спільна робота з прибирання класу і навіть неприємна хвороба. Багато і форм його реалізації: пісня (але підібрана для конкретної людини), малюнок (але над тим, що малювати, думав увесь клас!). Наприклад, діти малюють (вирізують, клеять) колективну газету для першої вчительки з побажаннями на квітах. Вони разом «вирощують» колективний дарунок - букет квітів «доброти та людяності». Звичайнісінька ручка, але скільки доброго гумору супроводжуватиме цей подарунок. І коли дитина відчуває радість від радості товариша, іншої людини - крок до нормальних стосунків буде зроблено.
В. Леві у книзі «Мистецтво бути іншим» перераховує риси, на які можна орієнтуватися кожному з нас. Що ж передбачає кожна з цих рис?
Плюс інтерес. Велика зацікавленість у людях, а звідси підвищена увага, тонка спостережливість, пам'ятливість. Людина, яка може вжитися в образ іншої людини, як у власний. Геній комунікабельності, психологічна сумісність з іншими.
Мінус тривога. При всій своїй рухливості ця людина на рідкість спокійна. Супровідні якості: відкритість сприйняття, швидкість переключення уваги, довірливість, свобода в поведінці. Душевний спокій, як запах троянд, приваблює людей.
Плюс зворотний зв'язок. Ви ще тільки поглядаєте, а він глянув уже тричі й прийняв ваш погляд, як давнього знайомого. У контакті саморегуляції - висока чутливість до зміни, реакції швидкі, точні, відсутня напруга, у бесіді відчуває найменші зміни в інтонації, найдрібніші, неусвідомлені рухи і реагує так, що співрозмовник відмічає лише одне: бесіда йде приємно, урівноважено. Супутні якості: тактовність, винахідливість, кмітливість, артистизм.
Плюс артистизм. Багатство жестів, інтонацій. Смак до дрібниць. Легко даються різноманітні рольові перевтілення, тому по-різному поводяться з різними людьми.
Плюс-мінус агресивність. На загальному фоні - добродушність, відчуття симпатії. Геній спілкування не втратив агресивності, яка проявляється рідко, але влучно... Це резервна здатність, що утворює необхідний у людських взаєминах підтекст сили та привабливості.
Плюс оптимізм. Мінус упередженість. Неприйняття будь-яких думок, оцінок про людину зі сторони.
Плюс симпатія. Ставлення до людей завжди характеризується симпатією, незважаючи ні на що. Без симпатії не може бути інтересу, без інтересу симпатії.
У деяких роботах В. Леві звертає увагу на необхідність ще однієї риси, яка дозволяє стати «генієм спілкування» - це «± егоїзм». Особливо це важливо для жінок-педагогів, адже саме вони досить часто не завжди готові до повного розкриття своїх здібностей, надаючи це право чоловікам, іншим членам родини.
Зважимо на те, що перелік цих рис може розцінюватися як діагностичний засіб для контролю своєї поведінки в різних життєвих ситуаціях, у тому числі й в екстремальних (під час конфлікту) тощо.
Діагностична методика для вчителів. Тест «Моя інтуїція»
Мета: діагностика вчительського мислення, сприйняття, розуміння учнів; розвиток інтуїції педагогічного чуття.
Покладіть перед собою фотографії ваших майбутніх учнів. Спробуйте визначити, якими рисами характеру наділена кожна дитина. Хто буде навчатися добре, хто погано. Чому ви зробили такий висновок? З ким буде найбільше проблем у спілкуванні?
Варіації: те саме «програйте» на перших батьківських зборах. Дитина яких батьків не буде встигати? Чому? Хто буде вимагати найбільше вашої уваги через свою поведінку? Чому?
Можна запропонувати батькам заповнити анкету, до запитань якої включити й такі:
Назвіть найкращі риси вашої дитини.
Що найбільше непокоїть вас у її поведінці? На що слід звернути особливу увагу?
Запишіть результати своїх спостережень. Поверніться до них через рік і зіставте передчуття з дійсністю. Прокорегуйте себе. У такий спосіб накопичується інформація, що може стати корисною у взаєминах з дітьми та їхніми батьками.
У школі видатного українського педагога В. Сухомлинського була своя гра «Відгадай почуття» (їх символами були різнокольорові квіти-хризантеми: рожевий та червоний кольори квітів, які ставились у воду на стіл учителю, символізували менші й більші радощі у класі, синій - тривогу, блакитний - смуток, фіолетовий - образу тощо. Так і діти, і вчитель учились «бачити настрій усього класу»).
Ви теж разом зі своїми вихованцями можете розробити свої символи настроїв, почуттів і показати їх за допомогою різнокольорових квітів (вирізаються з паперу) або різнокольорової веселки, наприклад: червоний - радощі, дуже добрий настрій, а фіолетовий - дуже поганий тощо.
Так ми швидше зможемо подолати помилки, наявні у спілкуванні з учнями, недоліки в поведінці, що негативно позначаються на «палітрі» наших настроїв, заважають нам у житті. Ця гра дозволяє виявити настрій кожного вихованця, класу, групи в цілому і залежно від цього відтворити настрій у кожній групі, у класі на початку та наприкінці заняття, дібрати відповідні форми та методи виховання, здійснювати особистісно зорієнтований підхід до кожної дитини.
Неможливо гуманізувати взаємини між педагогом і дітьми, дітьми та дітьми без урахування впливу сім'ї, стилю взаємин між батьками, батьками та дітьми, батьками та вчителем. Головне призначення педагога - зробити батьків своїми однодумцями, визначення та підтримка важливості батьківської ролі як перших вихователів та експертів своєї дитини, котрі завдяки спільній діяльності з учителем, школою сприятимуть успіху кожної дитячої особистості, визначаючи й утверджуючи її цінність та неповторність. Учитель має прагнути завжди бути спокійним, доброзичливим, уважним, зацікавленим, справляти на батьків позитивне враження. За такої технології виховання дитина постійно відчуватиме спільність впливу, єдність батьків із педагогом - ще одне плече, на яке вона може спертися в будь-якій скрутній ситуації (зі зміною статусу, набуттям нової ролі).
Під час батьківських зборів ви можете здобути цікаву інформацію про сім'ї ваших вихованців, окремо дітей та батьків.
Завдання для батьків
Яку мету ви ставите перед собою, виховуючи свого сина (доньку)?
Спробуйте спочатку записати у стовпчик 7¬10 якостей, які ви вважаєте за необхідне виховати, сформувати у своєї дитини, а потім, відповідно до значущості кожної, пронумеруйте їх: 1 - найважливіша, 2 - ... і т. д.
Шановні батьки!
Спробуйте поміркувати і перерахувати, що ви найбільше цінуєте в житті? Що є для вас найціннішим?
Спробуйте перевірити себе і членів своєї родини за допомогою цікавого мовленнєвого тесту «Які ви батьки?», щоби побачити, наскільки актуальною є ця проблема для вашої родини.
Попросить членів сім'ї відзначити ті фрази, які ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми:
1. Скільки разів тобі повторювати?
2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити в даній ситуації?
3. Не знаю, що б я без тебе робила.
4. І в кого ти такий(а) удався(лась)?
5. Які в тебе чудові друзі!
6. Ну, на кого ти схожа(ий)?
7. Ти моя опора і помічниця!
8. Ну що в тебе за друзі?!
9. Про що ти тільки думаєш?
10. Який(а) ти в мене розумний(а)!
11. А як ти вважаєш, сину (донько)?
12. У всіх діти як діти, а ти?!
13. Який ти в мене кмітливий!
Аналіз одержаної інформації за тестом «Які ви батьки?»
Відповіді:
1, 2, 4, 6, 8, 9, 12 - 2 бали;
3, 5, 7, 10, 11, 13 - 1 бал.
7-8 балів - ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною благотворно впливають на становлення її особистості.
10-12 балів - вам необхідно бути уважнішими у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить скоріше від випадкових обставин, ніж від вас.
13-14 балів - ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовір'я. Поки не пізно, намагайтеся приділяти дитині більше уваги, ураховувати її запити та інтереси.
Часто саме нам, батькам, спілкуючись із дітьми, доводиться стикатися із ситуаціями вибору, коли, хотіли б ми того чи ні, треба чесно й відверто (хоча би перед самим собою) відповісти на складні життєві питання, спробувати поставити себе на місце дитини або хоча б на хвилину повірити, що ви - добра чарівниця чи добрий чарівник.
Можливі варіанти відповідей на запитання анкети:
А - можу і завжди так роблю.
Б - можу, але не завжди так роблю.
В - не можу.
1. У будь-яку хвилину залишити всі свої справи та зайнятися дитиною.
2. Радитися з дитиною, незважаючи на її вік.
3. Визнати перед дитиною помилку, здійснену стосовно неї.
4. У випадку неправоти вибачитися перед дитиною.
5. Володіти собою та зберігати спокій, навіть якщо вчинок дитини вивів вас зі стану рівноваги.
6. Поставити себе на місце дитини.
7. Повірити хоча б на хвилину, що ви добра фея.
8. Розповісти дитині повчальну історію зі свого дитинства, яка показує вас у не зовсім вигідному світі.
9. Завжди утримуватись від уживання слів, які можуть ранити дитину.
10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови хорошої поведінки.
11. Виділити дитині один день, коли вона зможе робити все, що забажає, і поводитися так, як захоче.
12. Не реагувати, якщо ваша дитина незаслужено вдарила, образила іншу дитину.
13. Не звертати увагу на дитячі сльози та прохання, якщо ви впевнені, що це каприз, швидкоплинна примха.
Порахуйте бали
«А» - 3 бали, «Б» - 2 бали, «В» - 1 бал.
Якщо ви набрали від 30 до 39 балів, ваша дитина - найбільший скарб у вашому житті. Ви намагаєтесь не тільки зрозуміти, а й пізнати її, ставитесь до неї з повагою, дотримуєтесь найбільш прогресивних методів виховання. Ви на правильному шляху, і можете розраховувати на гарні результати.
16-30 балів - піклування про дитину для вас найголовніше. Ви маєте здібності вихователя, але на практиці не завжди послідовно й цілеспрямовано їх використовуєте. Інколи ви занадто суворі або занадто м'які, крім того, маєте схильність до компромісів, що послаблює виховний ефект. Вам слід серйозно подумати над своїм підходом до виховання дитини.
Менше 16 балів - у вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам не вистачає знань або бажання та прагнення виховати дитину творчою особистістю, а, можливо, і того, й іншого. Ми радимо вам звернутися за допомогою до спеціалістів - педагогів і психологів, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості - дуже складний та відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов'язку приносить людині найбільше моральне задоволення.
Пам'ятаймо, що особлива чутливість духовного світу вихованців вимагає, на думку В. Сухомлинського, високої педагогічної культури педагога, тонкості засобів виховного впливу, прояву взаємоповаги, доброзичливості, взаємної довіри.
Ним були виділені дві групи засобів упливу, якими має користуватися педагог: засоби підтримки, засоби захисту та стимулювання внутрішніх духовних сил дитини та засоби підкорення.
До першої групи В. Сухомлинський відносив повчання, переконування й спонукання, похвалу, заохочування й вияв довіри. Це, у свою чергу, висуває певні вимоги до особистості вчителя: дотримання почуття міри; стимулювання діяльності школяра таким чином, щоб добро робилося безкорисливо; уміння знаходити хороше, гідне схвалення в кожній дитині. Водночас він наголошував на неприпустимості заохочення «кращих серед гірших».
До засобів підкорення педагог відносив примушення й покарання. Аналіз його праць дозволяє виділити чотири форми морального покарання: вираження недовіри, догана, засудження, несхвалення. Особливо наголошував В. Сухомлинський на необхідності володіння вчителем усіма тонкощами цього досить небезпечного засобу впливу на духовний світ дитини. Застосовуючи покарання, учителеві слід емоційно правильно застосовувати догану й засудження; особливого значення набуває здатність педагога не фіксувати окремі учнівські вчинки; психологічно обґрунтована догана ніколи не повинна висловлюватись у знущальній для дитини формі, у ній завжди має бути відтінок здивування; для вчителя важливо суто індивідуально застосовувати покарання.
Безперечно, що шлях до встановлення взаєморозуміння зі своїми вихованцями досить тернистий, непростий. Словам підтримки для кожного з нас, педагогів, нехай стануть слова видатного педагога-гуманіста В. Сухомлинського: «Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса - повсякчас відкривати в людині нове...».
Автор: В. Киричок
